Педагогічний музей у м. Києві : до 135-річчя від дня народження Павла Альошина (1881–1961)
Читачі журналу «Киевские епархиальные ведомости» у 1910 р. дізналися: «30 июля, в 1 ч. по полудни, в усадьбе Киевской первой гимназии совершил закладку здания Педагогического музея при Киевском учебном округе имени Цесаревича Алексея, преосвященный Павел, епископ Чигиринский, первый викарий Киевской епархии». У фонді бібліотеки зберігаються дві світлини, де зафіксовано урочистий захід.
На час початку будівництва споруди педагогічний музей уже існував
десять років, проте не мав постійного приміщення: спочатку
розташовувався в гімназії на Печерську, потім - у будівлі на вул.
Фундуклеївській (нині - бульвар Богдана Хмельницького), 51, потім - на
вул. Ярославів Вал. 28 серпня 1911 р. будівлю на вул.
Володимирській, 57 освятили, а 5 жовтня 1912 р. музей було офіційно
відкрито. Зведено Педагогічний музей за проектом архітектора Павла
Федотовича Альошина, розробленим у 1909 р. для «народної аудиторії» із
залом на 514 місць. Будівництвом майбутнього музею займалася найбільша
на той час підрядна організація - контора Л. Гінзбурга. У фонді
бібліотеки зберігаються унікальні за своєю вартістю кресленики -
проектні матеріали, що стосуються Педагогічного музею. Це і ескізи
фасаду, його фрагменти, кресленики фасаду, плани всіх поверхів, розрізи
споруди, плафони й підлога вестибюлю, план горища, оздоблення залів і
багато іншого.
Споруда виконана в класицистичному стилі. Фасади
будівлі облицьовані білим каменем кримських родовищ. Ліпний фриз
головного фасаду виконаний на тему «Історія педагогіки». У будівлі
було передбачено головну аудиторію, читальний зал і книгосховище на 75
тисяч томів, основний зал для виставок, під другим ярусом головної
аудиторії - кільцеподібне фойє для вітрин з експонатами, а також три
виставкові зали на третьому поверсі, приміщення для зразкового фізичного
кабінету, кімнати для методичної роботи; в цокольному приміщенні -
квартири для завідувача та працівників. У 1917 р. в будівлі
Педагогічного музею збиралася на засідання Українська Центральна Рада.
Тут 20 листопада 1917 р. було проголошено Українську Народну Республіку,
а в ніч з 24 на 25 січня 1918 р. було ухвалено IV Універсал про
незалежність України.
4 лютого 1918 р. більшовицькі війська бомбардували будівлю, а 27 грудня того ж року біля музею вибухнула бомба. У 1921-1924 рр. в будівлі діяв Пролетарський музей, у 1924-1938 рр. - Музей революції. У
1936-1937 рр. було проведено реконструкцію будівлі за керівництва
автора первинної споруди - П. Альошина. Після реконструкції будівлю було
розширено таким чином, що приміщення залу отримало підрядне значення, а
експозиційні площі значно збільшились. У 1938-1982 рр. в приміщенні
колишнього Педагогічного музею працювала Київська філія Центрального
музею В. Леніна. В наш час у споруді розташований Будинок учителя.
Список використаної літератури:
1.
Закладка педагогического музея : из епархиальной хроники // Киевские
епархиальные ведомости. Часть неофициальная. - 1910. - № 32. - С. 791. 2. Здание музея В. И. Ленина в Киеве // Строительство и архитектура. - 1961. - № 2. - 35 : ил. 3.
Ковалинский В.В. Меценаты Киева / В. В. Ковалинский. - К. :
Северин-пресс, 1995. - 368 с. : рис., портр. - Имен. указ.: с. 347-363. -
Указ. улиц: с. 364-366. 4. Скібіцька Т. Простота шляхетного стилю:
оздоблення Педагогічного музею / Т. Скібіцька, О. Мокроусова // Пам"ятки
України : історія та культура. - 2013. - № 11. - С. 24-34 : іл. -
Бібліогр. в кінці ст. Прочитано: 2255 раз Дополнительно на данную тему:
Виставка однієї книги
Михайло Антончик – співець українського села
Іван Мазепа
Заболотний Володимир Гнатович (1898-1962): фотовиставка
Ковнір Степан Дем’янович (1695-1786)
Академія архітектури УРСР (1945-1956)
Видатний архітектор О. В. Кобелєв (1860-1942): до 150-річчя від дня народження
Т. Г. Шевченко
Виставка-презентація студентських проектів «Бібліотека майбутнього»
“Українському архітектору А.Ф. Ігнащенко – 80 років”
|