Видатний архітектор Юрченко Петро Григорович
Книжкова виставка "Український архітектор і мистецтвознавець Юрченко Петро Григорович (1900-1972)" підготовлена до 110-річчя від дня народження справжнього патріота і науковця вміщує в себе 25 друкованих джерел, серед яких його монографії, статті в збірниках та періодичних виданнях, автореферати аспірантів Петра Григоровича.
Народився Петро Григорович Юрченко 22 серпня 1900 року в селі Медвин
Іванківського району Київської області, в родині селянина, який, як
казали односельці "мав золоті руки". Батько тяжкопрацював, зокрема на будівництві, щоб прогодувати шістьох дітей. Він
грав на гармонії, співав українські народні пісні. Маленький Петро ріс
в атмосфері любові та шани до всього українського. Після закінчення
школи в 1918 році Петро Григорович подався до Києва, де вступив до
Будівельно-технічного училища, в якому провчився до 1922 року. Вищу
освіту він отримав у Київському художньому інституті. В 1927 році на
"відмінно" захистив дипломний проект Палацу культури і залишився
викладати в інституті архітектурне проектування. В 1938 році Вища
Атестаційна Комісія присвоїла йому звання доцента. В цей же час П. Г.
Юрченко працював над проектами новобудов, розробляв архітектурний стиль
нової доби. Разом з П. Ф. Альошиним і В. Г. Заболотним він створив
конкурсні проекти будівлі Уряду Української РСР (1927) та житлового
масиву "Промінь" у Харкові, як співавтор брав участь у проекті
Курського вокзалу в Москві.
В цей час було поширене звернення до світової класики в архітектурі,
але Петро Григорович підійшов до цього не формально, а творчо,
відповідно до художніх уподобань, естетичних поглядів та конструктивної
системи споруд. Саме так було зроблено проект перебудови церкви-ротонди
на павільйон у парку на правому березі Дніпра в Києві (Аскольдова
могила) в 1936-1937 роках.
В 1941 році вийшла друком його праця "Народное жилье Украины».
Подальшу наукову діяльність перервала війна. (Під час війни Юрченко
перебував на окупованій території, що згодом позначилося на його
повоєнному житті. В 50-і роки його звинуватили в зраді та
співробітництві з нацистами. Коли з"ясувалося, що підстав для
звинувачення немає було вже втрачено кілька років життя та заплямоване
ім"я).
В 1944 році Юрченко П. Г. очолив кабінет Історії архітектури
Інституту історії і теорії архітектури, в цьому ж році разом з В. Г.
Заболотним та І. Ф. Мілінісом він створив конкурсний проект планування
та забудови Хрещатика в Києві в традиціях української народної
художньої культури, в формах українського бароко. В Академії
архітектури Петро Григорович популяризує вітчизняну архітектурну
спадщину, зосередивши увагу на дерев"яній архітектурі ХVII-XVIII ст., а
також здобутки народного мистецтва, те, як народні майстри вміло
використовували декоративні властивості будівельних матеріалів. В
1949 році вийшла ґрунтовна праця Петра Григоровича "Дерев"яне зодчество
України", яка представлена на виставці. В книзі комплексно вивчено всі
види дерев"яних будівель: житлових, культових, господарських, їх
конструкції, простежено єдиний архітектурний стиль. Автор провів
замальовки та обміри дерев"яного зодчества на Чернігівщині, Полтавщині
Поліссі, Поділлі, в Карпатах, дослідив приватні та музейні колекції з
цього питання. В періодичній пресі П. Г. Юрченко також популяризував
здобутки народного мистецтва. На виставці можна ознайомитися з ними. Це
"Вісник академії архітектури" (1948, №2), "Архітектура Радянської
України" (1938, №2), "Соціалістичний Київ" (1936, №4). В цей же час
Петро Григорович очолював редколегію 3-го тому "Історії українського
мистецтва" (К., 1966), написав декілька розділів з
декоративно-ужиткового мистецтва та народної архітектури ХVII-XX ст. В
1965 році вийшла з друку його книга "Пластика в современной
архитектуре", в 1967 році - "Народне мистецтво", одночасно в
періодичних виданнях стаття "Подготовка народних мастеров прикладного и
декоративного искусства" ("Строительство и архітектура"1966). Помер
Петро Григорович 23 червня 1972 року і похований на Байковому некрополі
м. Києва, залишивши по собі багатий науковий та творчий доробок з
вивчення та оприлюднення української архітектурної спадщини і народного
мистецтва.
Прочитано: 5462 раз Дополнительно на данную тему:
Виставка однієї книги
Михайло Антончик – співець українського села
Іван Мазепа
Заболотний Володимир Гнатович (1898-1962): фотовиставка
Ковнір Степан Дем’янович (1695-1786)
Академія архітектури УРСР (1945-1956)
Видатний архітектор О. В. Кобелєв (1860-1942): до 150-річчя від дня народження
Т. Г. Шевченко
Виставка-презентація студентських проектів «Бібліотека майбутнього»
“Українському архітектору А.Ф. Ігнащенко – 80 років”
|